Катерина Питык (урожд. Грицайчук) - украинская переводчица.

Вместе с мужем Анатолием Питык работали над произведениями Кинга, Варгас, Герберта, Брэдбери, Шекли, Метисона, Лавкрафта, Андерсона, Олди, Желязны, Моруа. Занимаются переводами з английского, французского и русского языков. Делают переводы к фильмам, занимаются журналистикой.

Екатерина Грицайчук — шестикратный победитель конкурса поэтического перевода от Посольства Канады в Украине. Также она победила в конкурсе переводов стихов Марселя Тири при поддержке Посольства Бельгии. Она работала со стихами современного бельгийского поэта Альбера Николлы. Сборник стихов «Вспышки» в ее переводе появился на свет в сентябре 2014 года.

ФантЛаб
Facebook

STAR-MAN про Кинг: Кладовище домашніх тварин [uk] (Ужасы) 17 06
тобі відомо, що буде, коли його розбудити?
Ніколи не жартуйте із незбагненними таємницями. На це вони і є таємницями. Особливо із потойбічним світом. Час минув, і усе! Ніхто і ніщо не повинно повертатися з того світу.
Інколи щось і ж можна змінити. Та все буде не так як було раніше. Час минає, а з ним і усе навколишнє, навіть і життя. Безліч невдалих спроб, багато років так було. Так і безліч неочікуваних наслідків. Розплата за все, нас уже зустріла, життя вийшло. Смерть розрахувалася за все і усіх. Лихо тому хто побажає виправити її. Починається тоді життя, так би мовити із другої сторони, нове. Але в такому випадку усе йде без контролю, і втручаються уже такі сили і можливості яких не зупинити. Смерть і життя уже безсилі, адже ми самі їх знехтували.
Якщо і сама природа дозволила на собі звити отаке гніздо зла. То вона усіляко і чесно старається не допустити туди інших. Ось і ці попередження, буреломи, нічні вогні, марення та інше. Що і спонукає вас повернути назад від цього лихого місця. Все таки злий дух не так і злий. Адже знаючи що може трапитися він все-таки вас попереджає, не пускає, охороняє. Та ми не слухаємо його, навіть і уже в другий раз ідучи туди. Та пробравшись до нашого світу лихо так сказати - "чесно" віддячує усім за те що його потурбували.
Нічого такого спочатку особливого і не сталося. Подумати, здох котисько! Та не сам, а переїхала машина, добре, і що, таке скрізь буває. Не велика і біда, закопати тишком і усе, або із сім'єю. Та вина батька полягає у тому, що він злякався, не захотів травмувати дочку такою новиною. І саме через дебільні страхи своєї дружини. Ну і що з того, померла її сестра від хвороби, тепер уже ніхто і не згадував про неї. Так і сім'я уже бачила те кладовище, особливо те, що воно для тварин і самі діти його створили! Повинні були вони якось то налаштуватися на таке. Тобто до того, що тварина помре і його поховають, та ще й і у сім'ї лікаря, дивно...
Ось таким чином і почалася ця моторошна історія. Не вважаю і особливої провини і сусіда, адже за його порадою - про повернення кота, не було особливих наслідків. Та і про це також говорив старий. Хіба що потрібно було усе і зразу розповісти і про усіх.
Суть в тому, що ніхто не бажав примиритися із смертю. Оце нав'язливе і небажане дійство і призвело до жаху. Головне, зрозуміти як ми приходимо і відходимо у цей і інший світи. До речі, у книзі ця тема чітко прописана, і ніби то усі підготовлені були. Та все таки, все таки, таки... Багато "таки" через що все і відбулося. Я вважаю, що саме на котові і слід було все зупинити, тобто вбити кота, коли мала доця зрозуміла і побачили смерть (старої сусідки). Або ж зібрати речі і чкурати геть. Можливо в другому місці дитина не зазнала б смерти, та інші люди були би живі.
Запам'ятайте, для людей і тварин важливо те, що ми самі не керуємо усім, не самі повинні вирішуємо все. Кого повертати а кого убивати. Особливо про смерть, це також написано у романі, навіть приклад про біблійного Лазаря привели. І таким чином ми накликаємо лихо на безневинних.
тобі коли-небудь спадало на думку, що ти робиш сину ведмежу послугу? Раптом твій син щасливий там, де він зараз? Що, як уся та дурня, в яку ти не вірив, — правда? Можливо, він серед янголів або просто міцно спить. І якщо він спить, то чи насправді тобі відомо, що буде, коли його розбудити?