Ярослав Йосипович Грицак (народився 1 січня 1960 р. у селі Довге Стрийського району Львівської області) - доктор історичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка. Директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету імені Івана Франка, гість-професор Центрально-Східного Інституту в Будапешті, сенатор та завідувач кафедри історії України Українського Католицького Університету (м. Львів), Перший віце-президент Міжнародної ассоціації україністів (МАУ). Співредактор наукового річника "Україна модерна".

Здобув професійну освіту у Львівському державному університеті імені Івана Франка (1977-1982) i наукове звання кандидата історичних наук (1987). Hаукове звання доктора історичних наук oтримав у Інституті археології НАНУ ("Формування модерної української нації XIX-XX ст.", 1996).

Ярослав Грицак є одним з найбільш активно і продуктивно працюючих істориків України (понад 400 публікацій), він відомий також своїми публіцистичними творами.

Wiki: http://uk.wikipedia.org/wiki/Грицак_Ярослав_Йосипович

Barabaka про Грицак: Про можливість побудови політичної нації в окремо взятій (У)країні або Чого нас учить досвід Польщі [uk] (История, Культурология, Публицистика) 24 04
Уважаемый/мая Ledechka!
1. Грицак никогда не был эмигрантом, тем более первой волны ("первая волна" - это либо еще до революции 1917 года, либо - сразу после гражданской войны).
2. "Использование опыта" никак не равно "аналогии" - можно использовать опыт хоть Уганды, которая, естественно, никак не аналогична Украине.
3. Прежде чем критиковать статьи их все-же желательно читать.

ledechka про Грицак: Про можливість побудови політичної нації в окремо взятій (У)країні або Чого нас учить досвід Польщі [uk] (История, Культурология, Публицистика) 23 03
Читывал как-то этого дядю из эмигрантов первой волны. Статью читать не стану, но скажу, что аналогии Украины с Польшей некорректны - обрезание и нарезание польских границ 1939-45 гг и переселения (немцев, украинцев и есссно - поляков) - сделали из Польши моноэтническое государство. Во-вторых, поляки имеют сильнейшие национальные комплексы, которые в современных условиях полякам не нужны и которых украинцам в полиэтническом государстве не желаю.