Галина Леонідівна Гордасевич (31 березня 1935, м. Кременець на Тернопільщині — 11 березня 2001, м. Львів, похована у Кременці) — відома донецька поетеса, член Спілки письменників України, співзасновниця Донецького Товариства української мови та Донецького Крайового Руху.
Народилася 31 березня 1935 року в м. Крем'янці на Тернопільщині в родині священика Леоніда Гордасевича (1912—1990), політв'язень (1946—1953), та Олени (1912—2000) з родини Хомчуків. Дитинство письменниці пройшло на Волині, де вона жила і вчилась у с. Городець, м. Дубровиця, с. Кричільську, м. Острозі, м. Костополі.
Після закінчення семирічки навчалася в Острозькому педучилищі. У 16 років була арештована і засуджена на 10 років таборів, як було написано у вироку: «… за антирадянську агітацію серед студентів».
Звільнилася через неповних три роки і приїхала в Донбас, де починала з різноробочої на будівництві. Навчалася в школі робітничої молоді. Вступила до Донецького індустріального інституту, потім на театральне відділення культосвітнього училища. Працювала в Макіївці на труболиварному заводі, керівником драмгуртка в Ханжонково, друкарем у Донецькій обласній друкарні.
В середині 1960-тих років знову почала писати вірші, трохи пізніше — прозу і критичні статті. 1971 року закінчила Літературний інститут ім. Горького у Москві.
Премії і нагороди:
Лауреат літературного конкурсу «Шістде­сятники» (1996)
Премія ім. О. Білецького в галузі крити­ки й ім. В. Марченка в галузі публіцисти­ки (1997).
Почесна відзнака-хрест «За заслуги в боротьбі за волю України» від Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих
орден «За вірність» ім. В. Стуса від товариства «Меморіал» (посмертно).