Бори́с Дани́лович Ткаче́нко (25 січня (6 лютого) 1899, Харків — 23 грудня 1937, тюрма НКВД СССР, Київ) — український мовознавець-україніст доби Розстріляного відродження, перекладач класичної літератури. Співупорядник «Українського правопису» 1928, забороненого совєцькою владою. Учень Леоніда Булаховського й Олекси Синявського.
Жертва сталінського терору.

Біографічні дані 1923 закінчив Харківський інститут народної освіти. Від 1927 — старший науковий співробітник Харківської філії Інституту мовознавства АН УСРР. Одночасно — викладач української мови в Комуністичному університеті та Всеукраїнському інституті підвищення кваліфікації педагогів. Пізніше — консультант-коректор Партвидаву ЦК КП(б)У. 1937 група НКВД СССР викрала Ткаченка з помешкання, трійка НКВД постановила убити мовознавця. Реабілітували самі комуністи 1957. Син Орест Борисович Ткаченко у 12-річному віці виключений з піонерської організації, зазнав знущань і переслідувань від окупаційної совєцької влади. Після Другої світової війни теж став мовознавцем.