Аннотация

Ларко невідривно дивився в очі Левона і не міг вистрілити… За кілька секунд у свідомості Ларка промайнули картини з минулого: спільні ігри та пустощі, навчання в школі, Анна. Вони з Левоном були друзями дитинства, а тепер… На руках Левона кров його земляків українців. Ларко цілиться в груди поляка, а той, не відводячи очей від дула автомата, каже: «Я люблю твою Анну більше за життя. То нащо воно таке мені…» Чи натисне Ларко на спускний гачок?

Впечатления о книге: