Кузеля Зенон Францискович (* 23 червня 1882, с. Поручин Бережанського району — † 24 травня 1952 Париж) - видатний український мовознавець, бібліограф, історик, журналіст, етнограф, громадський діяч.

Наукова діяльність
Підго­тував список наукової літератури до праці Володимира Гнатюка «По­хоронні звичаї та об­ряди» (1912), уклав по­кажчик «З культурного життя України» (1918), давав бібліографічні огляди для наукових видань — українських і зарубіжних. Разом із М. Чайковським упо­рядкував альманах «Січ» (1908), де опублікував розвід­ку «Історія віденської Січі», культурологічний нарис «Рік 1918 на Україні» (1918), уклав збірник на пошану Богдана Лепкого «Золота Липа» (1924), біб­ліографію його творів (вміщена у праці В. Лева «Богдан Лепкий. 1872—1921. Життя і творчість», що вийшла 1976 як один з томів ЗНТІІІ).

Як мовознавець Кузеля розпочав свою діяльність з укладання «Словаря чужих слів» (12 000 слів чужого походження в українській мові), що вийшов у співавторстві з М. Чайковським 1910 у Чернівцях.

Од­ним із значних досягнень української лексикографії є «Українсько-німецький словник» (Лейпциг, 1943), укладений Кузелею разом з Я.-Б. Рудницьким за участю К. Г. Маєра. Кузеля опрацював у ньому матеріали на літери П-Я, підготував бібліографічний по­кажчик.

Кузеля — автор праці «Історичний розви­ток і сучасний стан українського словникар­ства» (1947), в якій висловив свої погляди на значення словників і їх роль у культурному житті народу, оцінив словникові видання від давни­ни до середини 20 ст., охарактеризував працю у галузі лексикографії українських вчених в еміграції.