Михаил Михайлович Коцюбинский

Биография

Михаи́л Миха́йлович Коцюби́нский (укр. Миха́йло Миха́йлович Коцюби́нський; 1864-1913) - украинский писатель, классик украинской литературы.
Литературную деятельность начал в 1890, когда в галицких журналах "Правда", "Зоря", "Жите и Слово" и "Дзвінок" появились его первые рассказы. Лучшие из них были переведены на русский язык (в журналах "Жизнь" 1899 и "Новая иностранная литература" 1903). Отдельно свои повести и рассказы из народной украинской и молдавской жизни Коцюбинский издал в двух сборниках (во Львове): "По людському" и "В путах за Шайтана". Лучшим из его рассказов критика считала "Для начального добра" (русский перевод в "Жизни" 1899). Отдельно был издан сборник рассказов "Хвиля за хвилею" (Львов).
Еврейский писатель Эли Шехтман перевёл с украинского на идиш сборник рассказов М.Коцюбинского, который был издан в Киеве в 1940 году.
В 1965 году по мотивам произведений Коцюбинского Сергей Параджанов поставил знаменитый кинофильм "Тени забытых предков".
Дети: Юрий Коцюбинский - известный украинский большевик, Оксана Коцюбинская - первая жена Виталия Марковича Примакова.
В честь М.М.Коцюбинского названы населённые пункты:
пгт Коцюбинское Киево-Святошинского района Киевской области;
пгт Михайло-Коцюбинское Черниговского района Черниговской области.
При написании этой статьи использовался материал из Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона (1890-1907).
Википедия
Вікіпедія

Твори
Fata Morgana
Pack-storm
В дорозі
Для загального добра
Дорогою ціною
Коні не винні
Нюренберзьке яйце
Подарунок на іменіни
Ранок у лісі
Сім'я Равлюків
Сон
Тіні забутих предків
Харитя
Ялинка
Сміх

Література
"Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського" К.: Дніпро, 1965. - 201 с.
Горький М., М.М.Коцюбинский (некролог), "Вестник Европы", 1913.
Горький М., М.М.Коцюбинский, Собрание сочинений, т. XVI, Гиз, М.-Л., 1924.
Горький М., Предисловие к берлинскому изданию рассказов М. Коцюбинского, Берлин, 1923.
Джонсон И., Украинский беллетрист, "Образование", 1906.
Козуб С., Молодий Коцюбинський, вид. "Книгоспілка", 1927.
Коряк В., Поет української інтелігенції М.Коцюбинський, вид. "Книгоспілка", 1923.
Лакиза І., М.Коцюбинський, вид. "Книгоспілка", 1929.
Лебідь Ан., Нотатки до біографії М. Коцюбинського, вид. "Книгоспілка", 1928.
Рассказы, тт. I и II, изд. "Знание", СПБ., 1911.
Твори, 7 тт., ДВУ, Харків; Твори, 9 тт., вид. "Книгоспілка" (со вступительными статьями, примечаниями и вариантами), там же полная библиография работ о жизни и творчестве Коцюбинского. На русском языке.
Фата-Моргана, Роман, пер. П.Г.Опанасенко, Гиз, М.-Л., 1927.




Сортировать по: Показывать:
Выбрать всё    
Раскрыть всё
БВЛ. Серия третья

Об авторе


Книги на прочих языках


Автор


Зарегистрируйтесь / залогиньтесь для выкачки нескольких книг одним файлом, коллаборативной фильтрации и других удобств.

RSS

STAR-MAN про Коцюбинский: Що записано в книгу життя [uk] (Классическая проза) 19-06-2017
Ну що ж, про вдячність забувають люди
Ось такі люди ще живуть на світі. І їм якось байдужа доля своїх батьків. Тих хто дав їм життя і виховав нас. Зробив такими дорослими і самостійними. Що ж, нехай буде так. Та як же вони будуть себе почувати, коли їх же самих настигне така сама доля?
Ось рядки відомої народної пісні підтверджують це.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде:
Черешня всохне, мати оцвіте.
Звичайно, бувають різні батьки і діти. Різні відношення і стосунки між рідними. Та усе одно, не варто так робити. Навіть і через обставини чи через прохання самих немічних батьків. Вони же через любов до дітей бажають піти звідси. Щоб не заважати, щоб врятувати них. Це не просто примхи стареньких. Вони самі усвідомлюють що кажуть і самі беруть гріх за це на свою душу.
Це уже не пояснити, причин багато. Хоча і смерть неминуча, та варто зустріти і сприймати її із гідністю. І не намагатися прискорити її прихід. Людина має право на життя і на дбайливе ставлення до себе. Адже не відомо як Доля обійдеться із вами самими. Можливо краще, можливо ще гірше. Головне не допустити помилок. Врешті решт - залишити собі щось на спомин. Хоча би якусь нещасну курочку, яка і була єдиною втіхою старенької матері. Мабуть, дійсно, душа старенької споглядала би на все, і тішилася би що не заважає їм жити.
І тоді, хоча би не буде вас мучити совість. А це саме найважче і найважливіше у житті. Адже ви порушили Божу заповідь - "Шануй батька і матір твою".
Оценка: отлично!

X