1992

Іван Багряний (за різними версіями справжнє прізвище Іван Павлович Лозов'ягін, Лозов'яга або Лозовягин).
Про цього письменника відомо дуже мало. Кожен автор критичної або біографічної статті створює власну легенду що базується на достеменно(?) відомих фактах, але обліплюється павутинням власного бачення і рясно вкрита білими плямами.
Отже факти:
Народився 19 вересня (2 жовтня за новим стилем) 1906 року в Охтирці (нині Сумської області). в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. В сім'ї, крім Івана, були також син Федір і дочка Єлизавета.
Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.
1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор в Охтирській міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.
1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші.
Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань».
1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту, який через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва, закінчити інститут йому не вдалося. Навчаючись в КХІ, він виходить зі спілки «Плуг» та вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова») де зближується з Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими. Пізніше всіх їх було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики і всіляко переслідувано.
Друкуватися Багряний почав 1926 року в журналі «Глобус». У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдозі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), написано п'єсу «Бузок» про графоманів.
1930 року побачив світ роман у віршах «Скелька».
16 квітня 1932 року Івана Багряного заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», сатира «Батіг».
Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Потім - втеча на Україну.
16 червня 1938 року був повторно заарештований й сидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВС на Холодній горі. Багряному пред'являють нове звинувачення, тепер уже як учаснику, чи навіть керівникові, націоналістичної контрреволюційної організації. Потяглись довгі дні знущань та допитів. Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність відносяться до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, але нескорений Іван Багряний повертається в Охтирку.
Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батькіщину — письменник використав у романі «Сад Гетсиманський».
Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.
Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю. 1944 року він написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).
1945 року Багряний емігрував до Німеччини. В еміграції він написав брошуру — програмний для нього памфлет «Чому я не хочу повертатися до СРСР?», де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і звідтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина).
Ідейний і непрощений опонент комуністів. Дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії. Юзеф Лободовський твердить, що «Сад Гетсиманський» перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку — є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осіб.
1963 року філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.
1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

2008 року комуністичною партією україни (з маленької тут не помилка) було заблоковано відзначення 100 річчя з дня народження Багряного.

Більше взнаєте тут

Вікіпедія

Бібліографія:
поетична збірка «До меж заказних» (Київ, 1927)
поема «Монголія» (1927)
поема «Ave, Марія» (Харків, 1928)
п'єса «Бузок»
віршований роман «Скелька» (Харків, 1929)
оповідання «Крокви над табором» (Харків, 1930)
Гуляй Поле
Рідна мова
«Звіролови» (Львів-Краків, 1944)
«Тигролови» (Новий Ульм, 1946)
збірка поезій «Золотий бумеранг» (1946)
сатирична поема «Антон Біда, герой труда» (Новий Ульм, 1947)
п'єса «Генерал» (1947)
п'єса «Морітурі» (1947)
п'єса «Розгром» (1948)
роман «Сад Гетсиманський» (Новий Ульм, 1950)
«Огнене коло» (Новий Ульм, 1953)
«Маруся Богуславка» — перша книга роману «Буйний вітер» (Мюнхен, 1957)
«Людина біжить над прірвою» (посмертно, Новий Ульм — Нью-Йорк, 1965)
"Постріли у тайгу"

oks1712 про Багряный: Тигролови [uk] (Историческая проза, Современная проза) 29 09
Astron
Сучасні срашко-ацисти і прихильники людожерів масових вбивць сраліна і хуйла комусь іншому не соромляться дорікати в прихильності гітлеру, срашизм = фашизм
Оценка: отлично!

Lyka1 про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 06 05
Ruthen, почему именно из лагеря?...
До войны он уже свое отсидел.
Во время ВОВ работал редактором оккупационной газеты. Стоял у истоков Украинского главного освободительного совета (правительства Украины от ОУН), потом сбежал в Германию. Где и прожил до своей смерти в 1963 году. НКВД плохо искало Неуловимого Джо?
А так агитка. 11 млн. сидельцев и т.д.

Astron про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 06 05
Потому что автор служил Гитлеру. И в любой нормальной стране его ждала бы тюрьма, а то и вовсе виселица. Где гитлеровцам самое место.
Оценка: нечитаемо

Astron про Багряный: Тигролови [uk] (Историческая проза, Современная проза) 06 05
Во время войны автор этого опуса работал работал редактором оккупационной газеты «Голос Охтирщини». Бежал вместе с отступающими гитлеровцами на запад.
То есть это бездарное творение написано нацистом и поклонником Гитлера. Интерес представляет только для таких же нацистов, либо для психиатров, изучающих этих выродков.
Оценка: нечитаемо

mysevra про Багряный: Тигролови [uk] (Историческая проза, Современная проза) 06 05
На жаль, у мій час цього твору не було у шкільній програмі. Дуже шкода, адже він просто розкішний: так, події трагічні, але ж описані напрочуд цікаво. І немає отого присмаку пригніченості та знедоленості, притаманного багатьом творам того періоду.
Оценка: отлично!

Ассела про Багряный: Тигролови [uk] (Классическая проза) 22 06
Интересно, сильно написано.

NjamNjam про Багряный: Сад Ґетсиманський [uk] (Классическая проза) 30 10
Лучшая книга любимого автора.

Sluggard. про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 03 03
для klaus :не читай книжечку - козлёнышем станешь.Автор - уже!

Drosselmeier про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 11 12
Даже из России не хотел бы вернуться в "Советскую Родину".

Ruthen про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 10 12
А если-бы почитал, то обратил внимание на дату - 1946 год. Просто человек не хотел "возвращаться" с интернированного лагеря в Западной Европе на "Советскую Родину", куда его, как гражданина СССР очень "ждали" товарищи из НКВД. Если вспомнить Ялтинские соглашения и как поступили с казаками американцы и англичане, выдавшие их в руки Сталина.

Karl-Ieronim про Багряный: Чому я не хочу вертатись до СРСР? [uk] (Публицистика) 10 12
"української діаспори" не понял... какое отношеник к СССР имело это сборище? И почему они не хотят туда вовращаться? Вроде ж с%бнули уже, чё ещё надо?
макулатура, прочитал наискосок.

rostbanker про Багряный: Тигролови [uk] (Классическая проза) 24 04
отличная книга. смачный язык!

ivan_cheban про Багряный: Сад Ґетсиманський [uk] (Классическая проза) 14 04
Любимая книга моей жены, поэтому прочитал :) Украинский язык очень хорош здесь, лёгкий стиль, но тяжёлая тематика. Как если бы графа Монте-Кристо прогнали через все круги ада, вот только мстить ему нужно было бы всей системе, а не конкретным людям. Роман о том как не сломаться.

vitalis про Багряный: Сад Ґетсиманський [uk] (Классическая проза) 09 04
Неймовірний твір. Враження від прочитання закарбовуються у пам'яті, мабуть, на все життя.

KROSS1992 про Багряный: Тигролови [uk] (Классическая проза) 22 07
отличная вещь, классика Украинской литературы

wertheimer про Багряный: Тигролови [uk] (Классическая проза) 30 05
И - несмотря на все - какой прекрасный, светлый конец!

kolibri про Багряный: Тигролови [uk] (Классическая проза) 09 12
Прекрасная книга. первый раз читал еще в старших классах школы - тронула до самой души.