Леонід Полтава (справжнє прізвище Пархомович) народився 24 серпня 1921 року в селі Вовківці Роменського району Сумської області в родині лікаря і вчительки. Батька заарештовують більшовики у 1938 році. Додому він уже не повернувся.
Леонід Полтава навчається в Ніжинському Педагогічному інституті, з початком війни бере активну участь у діяльності націоналістичного підпілля бандерівської ОУН на Роменщині.
Вивезений на примусову працю до Німеччини перебуває в таборах невільничої праці Бессемерштрассе, Темпельгоф. За спробу втечі та за націоналістичну діяльність в таборах ув`язнений в концтаборі в Потсдамі.
Автор поетичних збірок "За мурами Берліну" (1946), "Жовті каруселі" (1948), "Українські балади" і "У вишневій країні" (1952), "Римські сонети" (1958), історичного роману "1709" (1958) та інших творів.
Леонід Полтава живе і працює в Мюнхені, Парижі, Мадриді, у 1958 році переїздить до США, де працює в українській редакції "Голосу Америки", редагує газети "Свобода", "Національна трибуна", журнали ООЧСУ "Вісник" та СУМу "Крилаті", є літературним редактором журналу "Визвольний Шлях", упорядником збірок "Слово і зброя", "Київ", "Золотий вінок УНПомочі", "Російщення України" та ін. Був співзасновником Спілки письменників МУР, товариства Українських працівників дитячої літератури, Асоціації Діячів Української Культури (АДУК).
Багато працював як публіцист, історик, перекладач, журналіст.
Помер в Нью-Йорку 19 квітня 1990 року.
У 2001 році в Україні вийшла збірка поем Леоніда Полтави "Профілі", у 2002 році перевидано поему-епопею "Енеїда модерна" та збірку оповідань для дітей "Малий дзвонар із Конотопу". Друкуються й інші його твори.
11 вересня 2002 року в рідному селі Поета урочисто відкрито меморіальну дошку Леонідові Полтаві, музей Поета, а також одну з центральних вулиць Вовківців названо ім`ям Леоніда Полтави. Участь у святі взяли дружина Леоніда Полтави пані Галина Полтава та її донька Дарія Дика.